Природа

Одного літнього дня сонечко ліниво вийшло з-за обрію і почало свою ходу по небу.
Вночі падав дощ, тому земля була вкрита маленькими й великими калюжами.
Сонечко вирішило подивитись на своє відображення у воді. Але світило воно так яскраво, що у воді, крім світла, нічого не побачило. І від цього яскравого світла сонечко кілька хвилин нічого не могло бачити.

Зійшли сніги, що вкривали поле зимою.
Починається весна.
Вибираються зі своїх нірок польові миші. Вони йдуть шукати собі їжу. Добре, що на сусідніх грядках кілька днів назад посіяли зернові. Є чим поласувати.
А того тижня на дальніх грядках садили картоплю. Гей, колорадські жуки, нумо ласувати! І сонні після довгої сплячки жуки марширують по полю у вказаному напрямку.

Жило на світі Сонечко.
Світило воно людям на землю, приносило їм тепло і затишок, дарувало радість.
Так тривало дуже довго, але якось Сонечко помітило, що люди не радіють йому, бо звикли і стали байдужими.
Тому сонечко надумало сховатися. За високими горами і глибоким морем воно збудувало собі домівку. Сонечко зайшло додому і вирішило з неї не виходити.

На багатому городі в однієї господині чого тільки не росло.
Були там і цибулька з часничком, і соковиті помідори з зеленими огірочками, і жовтогаряча морква з солодким буряком, редиска з редькою, гарбуз та диня, лежебоки-кабачки, капустинка в ста кофтинках та пишна картопелька.
Якось городним жителям захотілось вибрати поміж себе головний овоч.

Одного ранку небо було пасмурним.
Коли сонечко прокинулось, воно сказало хмаркам:
-- Люди цілу ніч були без сонячного тепла, та ще йшов дощик. Їм треба зігрітися. Не могли б ви піти в іінше місце?