Природа

Древня річка гірко зітхала: її береги давно поросли очеретом, а вода, колись прозора і така смачна, стала зеленою й гіркою.
- Кхе-кхе, - кашляв десь на дні старий Сом.
Він ледь поміщався в углибині, щоб не торкнутися поверхні. А тоді, коли був малий річка була така повноводна, що по ній плавали кораблі.

Вечір вже набирав сили, коли веселий Промінець потрапив до маленького містечка.
Промчався високими і низькими дахами. Заглянув у невеличке кругле вікно, у велике квадратне, ковзнув по довгому прямокутному і зупинився на верхівці ліхтаря.
Спустився і нумо гратися зі склом. Там блимне. Там. То справа. То зліва. Вгорі, нижче.
На цього сяючого танцюриста задивився з іншого боку цуцик.

Колись дуже давно, ще до того, як люди винайшли лампочку і автомобіль, Земля була чистою і квітучою.
У річках та озерах, морях і океанах жило багато різної риби, у небо підіймались не літаки, а великі і малі птахи.
А ліси, поля та луки населяли різні звірята й комахи.
Та от біда, з кожним великим винаходом Людина все більше забирала у Землі: їй потрібен був і ліс, і вода, а згодом і повітря.

Одного ранку Сонце піднялося над горами.
Спочатку воно торкнулось промінчиками полонину. Заглянуло крізь двері в кошару, наче промовляючи: "час прокидатися"
Далі на іншій горі побачило Сонечко хмару. Білою ковдрою вкривала вона верхівку.
Полоскотали промінці м'якенькі боки. І хмара почала розсіюватись.
А тут ще й Вітерець налетів. Збудив пухнасту соньку і поніс її кудись вдаль.

Якось вранці на листок умостився крихітний слимачок.
Почав смакувати листячком, аж бачить -- з іншого боку теж хтось є.
Глянув -- і наче в дзеркальце подивився: два рожки, два очка і черевоніжа.
Та на спинці у двійника було щось тверде і велке. З блискучими крапельками води, які в сонячних промінцях іскрились крихітними веселками.
-- Ти хто? -- спитав Слимачок.
-- Я равлик. А ти хто?