Природа

Серед пилу та льоду, десь дуже-дуже далеко, між жовтих, червоних і білих зірок народилась Комета.
Цікавість відразу ж відправила її вперед, у велику подорож по Всесвіту.
Комета мала загнутий хвостик, що тягнувся за нею. Такий довгий-довгий, сяючий.
Вона навіть спершу дивилась не вперед, куди летить, а на свій хвіст.

Того року чомусь літо запізнилось.
Морські хвилі ще в середині червня лише обмивали пусті берегові пляжі, коли тисячі піщинок підіймаються водою, а тоді опускаються на дно морське, доки більша хвиля не забере їх, щоб повернути на берег.
А тоді раптом сонечко, що й так не поспіхало нагрівати землю, затулили великі, важкі сиві хмари, і почався дощ.

В одному великому-превеликому лісі серед ялинок і сосенок, берізок, грабів і лип жило багато різних звірят.
Зайчики-стрибайчики, що полюбляли гризти кору та корінці, їжачки-колючки, що на голочках яблучка і листочки носили, білочки, які любили горішки понад усе.
Але всі вони любили лісові грибочки.
Хоча знайти хороші було дуже важко. І зараз розкажу, чому.

Того року зима була затяжною.
Лісові звірята вже не знали, чи радіти відлизі, коли з гілок додолу падають краплинки, чи чекати наступних морозів вслід за хурделицею.
на галявині посеред лісу, поруч з крихітним Струмочком, що завзято пробивався з-під землі, а зимою навіть не замерзав, лісники зробили годівницю для косуль та оленів.
Іноді туди й лосі забігали підкріпитись.

Десь у лісі, серед білих снігів, дерев і кущів сховалась стежинка.
Спочатку її й помітно не було, лише ровчик невеличкий, що поспішав кудись вдаль.
Потім збоку то тут, то там з'явились дірочки, схожі на маленькі тунелі.
Це мишка бігала до своїх братиків на святкову гостину, а тоді всі разом повертались додому. Крихітні ніжки залишили на стежці ледь помітні сліди.