Природа

Вже на вулиці лютував лютий.
Та й не лютий, а Зима лютувала, адже скоро віддавати земля Весні.
А ще стільки снігу залишилося в коморі.
От і вирішила біла бабуся наприкінці свого господарювання добре посипати землю.
Викликала свого помічника Мороза, щоб той теж не байдикував, вигнала з комори найбільшу снігову хмарину...
На землі стояв тихий передвесняний вечір.

Якось вітер пригнав величезну хмару до лісу.
Всі звірі там просили дощу, бо навіть струмочки пересохли від засухи. Гинули лісові квіти.
От тільки хмара була така розлючена, що її розбудили, а вона саме дивилась веселкові сни, що влаштувала над лісом справжнісіньку зливу. А злість виганяла громом і блискавками.

Якось дуже давно ще до появи людей на землі оселилося на одній з хмарин подружжя.
А були і чоловік і жінка такими легкими, що й не падали. Його звали Грім, а дружину - Блискавка.
Ох, і любили вони посваритися, особливо, коли з їхньої хатини-хмарини починався дощ.

Однієї теплої весни скраю міського парку крізь землю проросло нове деревце.
Воно якось не привернуло великої уваги в упорядників парку чи ті просто вирішили дозволити маленькому пагінчику рости далі.
Згодом на тоненькій гілочці з'явилось кілька листочків. Це росла горобина.

У лісі було дуже тихо. Темні дерева сонно похитували гілками в такт вітру, який дув дуже легенько, щоб не розбудити нікого й нічого.

Та в цей час на горизонті з'явилась темна хмара, яка швидко закрила всі зірочки і сховала сріблястий ріжок місяця.

Вона трохи розгнівалась на землю, бо її вітер ганяв по небу, а внизу все мирно спало.