Феї, гноми і домовички

Чи бачили ви колись фею? А русалоньку? Може ельфа?
Ні?
А вірите, що десь вони є насправді?
Вірте у диво, і воно обов'язково трапиться з вами.
Саме це й трапилось одного разу з дівчинкою Анютою, яка мріяла потрапити в гості до ельфів.
Якось білява дівчинка сиділа біля вікна.
За шибкою сяяли зорі і місяць, перетворюючи сніг у розсипані самоцвіти.

...
Світле, як місячне сяйво довге волосся спадало на руки і тяглося кінчиками аж до хвоста. На руках сяяли перли, а на голові -- маленькі мушлі тримались короною.
Русалонька весело засміялась, коли Промінчик сів їй на носа, і лагідно сказала товаришу:
--Давай, попливемо ген до коралового рифа.
І вони втрьох помчали, підіймаючи над водою безліч маленьких солоних краплин.

У лісі пахло грибами і дощем.
Листя дерев з зеленого стало жовтим або червоним, а ягідки і горішки вже манили до себе запахом.
Дні коротшали, ставало все холодніше.
І лісові феї почали чекати гостей.
Щороку на зимівлю до них прилітали здалеку сестрички Сніжинка і Крижинка.
Вони несли за собою біле покривало снігу і зимові шубки для звірят.

Якось влітку, коли лісових фей зовсім замучила спека, вони вирішили влаштувати вихідні і полетіти відпочити до моря.
Тим паче, що вони дуже давно не бачили водну фею. Тільки знали з листів, що тепер поруч з нею живе пісочна фея.
Любов, Доброта, Мудрість і Посмішка швиденько зібрали свої речі, і вирушили у подорож.

Біла зима вже відступила.
На деревах з'явилися бруньки, а з-під маленьких клаптиків снігу виглянули перші паростки зеленої травички.
І галявину біля джерела вкрили проліски.
Роботи зараз було не так багато, тому Мудрість одного ранку, коли привітне сонечко тільки розпочало будити землю,запропонувала сестрам якось вибратися на поле.