Феї, гноми і домовички

У довіднику, який він витягнув, все було на місці. Зверху назва. Під нею малюнок з короткими замітками про колір квітів та розмір рослини. Іноді окремо вимальовувалися й плоди, щоб не сплутати їх ні з якими іншими.
І лише після тоді подавалися відомості, де росте, яка користь від неї, як заготовляти чи готувати цілющі настоянки.

Гном-садівник Дзвоник вийшов вранці з хатинки-пенька. Він перевірив, чи не розквітла ще чайна троянда, з якої сушив пелюстки до чаю і варив солодке варення. Та ні. Мабуть, ще не час, бо лише густо майоріли нарциси та тюльпани.
Ось над блакитними очками пролісків промайнув метелик.
-- Щось ти цього року рано свою троянду виглядаєш. Я ще й кульбабок-сонечок не зустрічав навіть.

Напівпрозорий привид замку сидів біля руїн вежі.
Він давно вже покаявся у своїх вчинках. Але волі так і не отримав.
Скільки туристів бачив до цього часу? Стільки ж історію свого злочину чув...
-- Розказували мені колись лісові гноми, що знають вони таємницю, як звільнити Привида від прокляття, -- почув він пташині голоси якось на світанку серед дерев.

Принцеса чайної церемонії
Одного разу принцеса Золотоволоска, яка проживала в Ліліпутії, запросила до себе на чаювання кілька подруг.
Коли вони прийшли, то побачили не звичайні стільці, а пнрнвернуті велетенські чашки, які стояли на блюдечках. -- Добре, що стіл залишився нормальним, - засміялась Фіалка.
-- І чайник, -- додала Піонія. -- А ще чай.

За вікном крихітної хатинки-дупла у старому дубі завивав вітар, час від часу запрошуючи до танцю то поодинокі краплинки, що не втрималися на хмаринці, то пожовклі листочки граба чи клена.
Лісовий гномик Грибочок пив теплий чай і читав свіжу газету, яку вранці принесла Сорока.
"Зима близько!" кричав заголовок на першій сторінці.
- Так це значить, що свята наближаються! - зрадів гномик.