На самому краю галактики якось несподівано для планет зібралися астероїди. Їх було дуже багато. Дрібні, більші, плоскі, округлі, гострокуті - утворили цілий пояс.
Спочатку Загублена, що літала до них найближче, намагалася вирвати ще декілька астероїдів для нових супутників, бо для кілець їй явно бракувало таких. Але ті щільно трималися один за одного.
Тому планета покинула цю ідею.

У найвіддаленішому кутку галактики раптом утворилася велика туманність. Вона відблискувала світло найближчої зірки, але була такою густою, що навіть сусідні планети не могли зрозуміти, що вона ховає.
- Мабуть утвориться нова зірка, - міркувала планета Яскрава.
Її почула Забудькувата, що зараз саме пролітала повз.

Десь посеред галактики прямо посередині з’явилася нова планета.
Гарна, зелена, трохи більша за сусідок Центаврія.
Спочатку вона швидко влилася в ритм плину всіх планет.
Але то її зіронька з-за блакитної сусідки привабить, то комета попри орбіту пролетить, то астероїд зачепить…

Цього гномика назвали Мишем із двох причин: він любив сіре й був не більше мишки, а ще, так як постійно грався й ходив усюди з братами й сестрою, бо ж найменший, постійно казав "ми ж".
Та цього ранку Миш прокинувся пізніше за всіх, коли їхня садова хатинка вже була пустою.

Ведмедик поспішав. Його чекав їжачок Коль.
У лапах він ніс перші знайдені ягідки.
Та Коль байдуже глянув на подарунок:
- Не люблю малини.
- Тоді давай разом пополюємо на мурах, - запропонував Бурко.
- І мурах не люблю!
Ведмежа розгублено подивилася на друга. Досі вони обоє завжди гралися разом.
- Може, тоді за хмарами поспостерігаємо?
- Ні! Мені додому час! Мама кликала!