Жила була Муха, яка страшенно любила вихвалятись.
От одного разу, сидячи на дереві серед жуків, хвалилась вона, що найсильніша серед комах.
Тільки їй ніхто не вірив.
-Я вам ще докажу! - розсердилася крилата "силачка".
Та й полетіла вона.
Тільки здійнявся сильний вітер, підхопив цокотуху і закинув її до аптеки.
Там біля терезів стояли маленькі та великі гирі.

Раз наснилось їжачку, що згубив він свій колючий піджачок. Злякався він, що від вовка і лисиці тепер врятуватися не зможе.
Глянув на вулицю, а там і травичка колюча, і дерева та кущі всі у колючках. Навіть хмарка вгорі колючками вкрита.
Почав збирати малюк ті голочки-колючки.
Та так бігав, що від втоми впав і заснув.

У далекому селі та зеленому дворі жили собі курчата - не дорослі й не малята.
І була серед них рябенька курочка, якій по землі не ходилось, пшениця не їлась, а все на світ за огорожею поглядалось.
Спочатку сумувала: "Чому я не літаю?"
Та зелень довкола так манила, що Рябушечка вхопилась дзьобом за перетинку огорожі, поставила лапки, знову, вище зачепилась і пилізла на саму верхівку.

Якось у будинку серед садка з'явилася клітка.
Вона мріяла стати затишною домівкою для якоїсь співучої пташки. Разом з її співом зустрічати вранці сонце і проводжати ввечері день.
І одного разу до неї залетіла пташечка.
Спочатку вона весело співала, подзьобуючи зернятка. Та з кожною годиною у клітці крилата пташина сумувала все сильніше.
Клітка відчинила дверцята і відпустила бідолаху.

Якось давно, чи зовсім недавно, далеко, чи геть по сусідству на світ з допомогою голки і ниток, з клаптиків тканини та ніжного мережива народилась Киця.
Її біле хутро лагідно обіймала блакитна сукеночка, рукавчики мереживом швидше нагадували тендітні крильця. На задніх лапках були блакитні черевички, а біля вушка - такий же бантик. В правій лапці красуня тримала вишукану сумочку.