Десь близько чи далеко жив хлопчик Матвійко. Його машинки часто без коліс бували. І з поламаними дверцятами. Був він неуважний: то трансформеру руку поїздом переїде, то солдатиків мокнути у ванній залишить. А під ліжком серез залишків конструкторів жили... Та хто ж пригадає, що там колись був перший гараж і аеропорт біля зоопарку.
Якось серед ночі Жирафа витягла з-під ліжечка свою довгу шию:

У дворі,; усі в чоботях,
рукавичках і шапках
В дітвори кипить робота —
ліплять знов сніговика:

Капелюха начепили,
шарфика на шию вділи,
Рукавички на гілки.
Вже готовий сніговик?

Ні іще, морквинку-ніс
з дому ось Михась приніс.
Очка-вуглики поклали,
Рота теж намалювали.
І готовий сніговик!

Тільки місяць бачив зверху
Як з косою і в відерку,
Йшла із-за кута
Баба снігова!

Білячок прокинувся від дивного сну: наснилось йому поле широке, як він пшеничні зернята в борошно молов і хліб пік.
Та так малий цей запах гостро відчув, що вранці, поки батьки ще спали, побіг аж до кухні. Там пахло пиріжечками.
"М-м-м, смакота!"
Гострий чорний носик поніс малого до печі, де на деку рум'яніли пиріжки.

"Крап-крап-крап", -- співали крапельки, впавши об землю.
"Крап-крап, крап-крап!", -- дзвеніли їх сестрички, стукаючись об дахи будинків та шибки.
І ці передзвони тривали всю ніч.
Втомлені довгою роботою хмари заснули над землею.
Поки не зійшло Сонечко.
Воно торкнулось промінцями пишні сріблясті сукні поважних панянок, і ті від блиску прокинулись.

Як Їжачок взимку ялинки рятував
Наснилось Їжачку, що він прокинувся весною, а довкола жожної ялинки не росте, та й у цілому лісі ні одної не залишилось.
Аж прокинувся малий!
Хотів було з-під ковдри вилізти, але лапки змерзли.
Завернувся він, наче в шубку, і вийшов на вулицю.
А там!!! Білі шапки на соснах, шубки на ялинках, земля теж біла-біла.
Ступив Їжачок на неї -- ох як холодно!