Того ранку небо було таким блакитним, а вода такою свіжою, що гномики Дзень і Донь, прокинувшись, поспішили на вулицю.
Братики вмилися, причепурилися...
- Я перший вибіжу через двері!
- Ні, я перший!
- У менее ковпачок довший!
- А в мене носок черевика.
Малюки продовжили вже на вулиці:
- Це мій пеньок!
- Ось ця суничка моя!
- Не займай мого улюбленого меча!

Одного разу маленький зайчик, втікаючи від лисички потрапив у маленький гайок.
"Чудове місце для мене," - подумав він, роздивляючись липи, берізки, ялинки і дубочки, між якими росли кущики, квіточки і грибочки.
Та, коли стемніло, Вухань злякався. Навіть місячне сяйво його не заспокоїло. Малюк трясся всім тілом. І розбудив їжачка Коля, що жив поруч.

В одному лісі, зовсім не зеленому і темному, а з великими яскравими квітами замість трави, з чудернацькими деревами-парасольками з різнобарвними листочками жили кролики.
І був серед них маленький сіренький Куць -- невгамовне кроленя. Матусі доводило щодня його штанці прати. А улюблена смугаста сорочечка то об гілочку порветься, то гудзичок загубить.

В одному лісі, зовсім не зеленому і темному, а з великими яскравими квітами замість трави, з чудернацькими деревами-парасольками з різнобарвними листочками жили кролики.
І була серед них маленька біленька Кроля -- велика модниця. Шила собі платтячка сама. А на прохолодну погоду одягала гарне рожеве пальто.

Давно чи не дуже, але жила сім'я -- мама, тато і синочок Дмитрик.
Спочатку малюк, поки спав і їв, не любив, коли довкола шуміло й гуркотіло.
А вдома тихо не бувало -- то комбайн мамі допомагає картоплю терти, то пилосмок підлогу прибирає, то машинка пральна працює.
І, хоч перші два були галасніші, але пральна машинка -- головна мамина помічниця -- працювала щодня.