Десь у казковому лісі ховається нірка. І живе там Лисичка зі своїми дітками. Тато-лис на полювання ходить, а матуся малечу доглядає та розуму повчає.
Лисенята -- такі собі діти -- не могли на місці всидіти, то кігтики точили об корінці у найдальшому куточку нірки, то наввипередки ганяли серед колючок і свої пухнасті шубки подерли.

Якось вранці на листок умостився крихітний слимачок.
Почав смакувати листячком, аж бачить -- з іншого боку теж хтось є.
Глянув -- і наче в дзеркальце подивився: два рожки, два очка і черевоніжа.
Та на спинці у двійника було щось тверде і велке. З блискучими крапельками води, які в сонячних промінцях іскрились крихітними веселками.
-- Ти хто? -- спитав Слимачок.
-- Я равлик. А ти хто?

Десь близько чи далеко жив хлопчик Матвійко. Його машинки часто без коліс бували. І з поламаними дверцятами. Був він неуважний: то трансформеру руку поїздом переїде, то солдатиків мокнути у ванній залишить. А під ліжком серез залишків конструкторів жили... Та хто ж пригадає, що там колись був перший гараж і аеропорт біля зоопарку.
Якось серед ночі Жирафа витягла з-під ліжечка свою довгу шию:

У дворі,; усі в чоботях,
рукавичках і шапках
В дітвори кипить робота —
ліплять знов сніговика:

Капелюха начепили,
шарфика на шию вділи,
Рукавички на гілки.
Вже готовий сніговик?

Ні іще, морквинку-ніс
з дому ось Михась приніс.
Очка-вуглики поклали,
Рота теж намалювали.
І готовий сніговик!

Тільки місяць бачив зверху
Як з косою і в відерку,
Йшла із-за кута
Баба снігова!

Білячок прокинувся від дивного сну: наснилось йому поле широке, як він пшеничні зернята в борошно молов і хліб пік.
Та так малий цей запах гостро відчув, що вранці, поки батьки ще спали, побіг аж до кухні. Там пахло пиріжечками.
"М-м-м, смакота!"
Гострий чорний носик поніс малого до печі, де на деку рум'яніли пиріжки.