Ґудзичок розплющив оченята. Крихітний чоловічок мав трішки задертого носика і великі дужі руки. Коли він їх клав з боків на пояс, то виглядав як той круглий ґудзик, в честь якого його назвали.
І, хоча в його господарстві панувала темрява, крихітний чоловічок знав, що день уже розпочався.
Десь недалеко метушилися і розмовляли люди.

У зеленому-зеленому лісі жили рисі. Великі лісові коти з китицями на вушках були справжніми володарями у тих краях.
Та якось знайшлося мале рисенятко, що не вміло "р" вимовляти.
- Мул-мул! - пестилось воно до мами.
- Хто ти? - спиталось якось вовченя, що разом з батьками збиралося в гості.
- Лись! - гордо мовило малятко.
- Так ми до вас, лисів, і йдемо. Пішли разом.

В одній кролячій сім’ї було двоє кроленят. І, хоч братик Куцик був на хвильку старший, сестричка Довговушка намагалась його у всьому перевершити.
- У мене шерстка гладенька і довша за твою! А хвостик кругліший. Мої вушка довші, тому чують набагато далі.
Спочатку братик не зважав.
Але далі стало вже не до мовчанки:

- Не підіймайся близько до поверхні, - казала мама Кротеняті. - Особливо з правого боку від комори.
Та де ж там!
Цікаве Кротеня і біля вітальні новий вихід вирило, і біля своєї спальні запасний.
Але як же комора! Там стільки смакоти! І без додаткового входу?!
Малюк спочатку пообідав. Хтозна, скільки доведеться рити.
І взявся до роботи. Все вгору, і вгору.

Червона Зіронька тихенько спостерігала за круглим Місяцем вночі. І, дивлячись на мерехтливе світло зірок, мріяла полетіти до них.
Та раптом невелика тінь пронеслась поверхнею води. А з човна у море посипалось сміття.
На мрійницю впало щось прозоре. Але, коли вона спробувала звільнитися, дужче заплуталась у пакеті.
Ніч змінилася ранком.