У далекому селі та зеленому дворі жили собі курчата - не дорослі й не малята.
І була серед них рябенька курочка, якій по землі не ходилось, пшениця не їлась, а все на світ за огорожею поглядалось.
Спочатку сумувала: "Чому я не літаю?"
Та зелень довкола так манила, що Рябушечка вхопилась дзьобом за перетинку огорожі, поставила лапки, знову, вище зачепилась і пилізла на саму верхівку.

Якось у будинку серед садка з'явилася клітка.
Вона мріяла стати затишною домівкою для якоїсь співучої пташки. Разом з її співом зустрічати вранці сонце і проводжати ввечері день.
І одного разу до неї залетіла пташечка.
Спочатку вона весело співала, подзьобуючи зернятка. Та з кожною годиною у клітці крилата пташина сумувала все сильніше.
Клітка відчинила дверцята і відпустила бідолаху.

Якось давно, чи зовсім недавно, далеко, чи геть по сусідству на світ з допомогою голки і ниток, з клаптиків тканини та ніжного мережива народилась Киця.
Її біле хутро лагідно обіймала блакитна сукеночка, рукавчики мереживом швидше нагадували тендітні крильця. На задніх лапках були блакитні черевички, а біля вушка - такий же бантик. В правій лапці красуня тримала вишукану сумочку.

Того ранку небо було таким блакитним, а вода такою свіжою, що гномики Дзень і Донь, прокинувшись, поспішили на вулицю.
Братики вмилися, причепурилися...
- Я перший вибіжу через двері!
- Ні, я перший!
- У менее ковпачок довший!
- А в мене носок черевика.
Малюки продовжили вже на вулиці:
- Це мій пеньок!
- Ось ця суничка моя!
- Не займай мого улюбленого меча!

Одного разу маленький зайчик, втікаючи від лисички потрапив у маленький гайок.
"Чудове місце для мене," - подумав він, роздивляючись липи, берізки, ялинки і дубочки, між якими росли кущики, квіточки і грибочки.
Та, коли стемніло, Вухань злякався. Навіть місячне сяйво його не заспокоїло. Малюк трясся всім тілом. І розбудив їжачка Коля, що жив поруч.