Богданчик сидів осторонь. Він мав кілька хвилин перепочинку, тому уважно дивився, як дорослі побратими тренують володіння шаблею.
Хлопчик, маленький та худенький вже й на пам'ятав часу, коли жив за Січчю.
Мама його згадувалась теплом і запахом молока. Але молода жінка занедужала холодною зимою. Та й згасла, наче вогонь в печі.
Батько ж, вільний козак, забрав з собою сина на Січ.

На високій-високій сосні, звідки видно було цілий ліс, у дуплі жила сім'я білок.
У батьків було п'ятеро маленьких руденьких білченят.
І все було б просто чудово, якби вона не любили пустувати.
Крихітки ще без батьків з домівки не виходили, а сидіти у дуплі було нудно, тому й знаходили малюки собі заняття.

Пташеня Дзьобик весело щебетало в гнізді.
Тато з самого ранку полетів на полювання. А матуся ось тут поруч з гніздом поралась.
То гілочку з листочком принесе, дірочку закладе, то під дерево за грудкою землі спуститься, то глиці принесе, щоб малюку м'якше було.
Інші братики й сестрички терпляче чекають на своїх місцях. А Дзьобику не сидиться.

Жив на світі хлопчик Захар. Такий жвавий та цікавий.
Любив він усякі ігри та забави.
І часто брав участь у вуличних іграх.
Та, от лихо, він не вмів лічити, тому в піджмурки доводилось лише ховатися.
Щоразу засмучувався цим, а ще обіцяв собі навчитись рахувати.
Але, як тільки вранці прокидався і бачив сонечко у вікні, забував.
Якось пішли вони з матусею в магазин.

У кутку лежав Скейт. Він давно вже дрімав, не виходячи з кімнати. Лише теплі руки господаря час від часу протирав пил.
А за якісь пару метрів нетерпляче чекав вечора Велосипед. Господар вранці сказав, що як спаде спека, вони проїдуться до парку.
Скейт тихенько зітхнув. Він страшенно любив прогулянки, коли мчиш з вітром наввипередки.