Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

У сорочиному гнізді метушня.
Мама-сорока своє єдине пташенятко будить:
--Прокидайся, Довгохвостику, до школи спізнишся!
Малюк повернувся боком, втягнув шийку сильніше та й спить далі.
--Прокидайся, синку! Як же неуком бути? Треба в школу ходити.
А той спить.
На великому дубі в цей час зібрались усі пташенята. І маленькі і більші уважно слухають вчительку Сову:

У тому році до крижаної хатинки Дідуся Мороза надходило стільки листів, що пошту розбирали і всі лісові звірятка. Білочки і зайчики розносили листи до сов і сорок, бо ті вміли читати.
А робота в Сніговому містечку кипіла серйозна: всім діткам подарунки підготувати.
Тому в святкову Новорічну Ніч у срібні сани Дідуся сіла й його маленька помічниця -- Снігуронька.

Серед пилу та льоду, десь дуже-дуже далеко, між жовтих, червоних і білих зірок народилась Комета.
Цікавість відразу ж відправила її вперед, у велику подорож по Всесвіту.
Комета мала загнутий хвостик, що тягнувся за нею. Такий довгий-довгий, сяючий.
Вона навіть спершу дивилась не вперед, куди летить, а на свій хвіст.

Аніта знову встала з-за столу не поснідавши.
-- Доцю, не виростеш! -- попередив татко, який сьогодні лишився на господарстві разом з крихіткою.
-- Не хочу, -- і манюня склала ручки перед собою, ще й губки надула.
--А якщо животик розболиться?
Та дівчинка вже не слухала, вона спішила у дитячу, до іграшок.

Того року чомусь літо запізнилось.
Морські хвилі ще в середині червня лише обмивали пусті берегові пляжі, коли тисячі піщинок підіймаються водою, а тоді опускаються на дно морське, доки більша хвиля не забере їх, щоб повернути на берег.
А тоді раптом сонечко, що й так не поспіхало нагрівати землю, затулили великі, важкі сиві хмари, і почався дощ.