Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Того року зима була затяжною.
Лісові звірята вже не знали, чи радіти відлизі, коли з гілок додолу падають краплинки, чи чекати наступних морозів вслід за хурделицею.
на галявині посеред лісу, поруч з крихітним Струмочком, що завзято пробивався з-під землі, а зимою навіть не замерзав, лісники зробили годівницю для косуль та оленів.
Іноді туди й лосі забігали підкріпитись.

Десь у лісі, серед білих снігів, дерев і кущів сховалась стежинка.
Спочатку її й помітно не було, лише ровчик невеличкий, що поспішав кудись вдаль.
Потім збоку то тут, то там з'явились дірочки, схожі на маленькі тунелі.
Це мишка бігала до своїх братиків на святкову гостину, а тоді всі разом повертались додому. Крихітні ніжки залишили на стежці ледь помітні сліди.

Великі рожеві вушка лежали перед майстром на столі.
У руках умільця було щось товстеньке і також рожеве.
--Хобот на місці, --промовив дідусь за роботою.
Він взяв одне вушко і пришив його, тоді друге.
Лампа гралася з світлом, перетворюючи тіні на якісь дивовижні творіння.
Ніхто з іграшок, що сиділи на полицях і спостерігали за роботою майстра, не могли зрозуміти, що він шиє.

Десь дуже далеко, куди не кожен зайде ріс ліс. Високий і такий широкий, що, здавалось, ніби не має він ні кінця, ні краю.
А була посеред того лісу велика зелена галявинка, обпоясана пеньочками, білокорими берізками, тисами, зеленими ялинками та могутніми дубами.
Горішки ліщини і ягідки калини приваблювали багато гостей, але господарі й не заперечували.

Небокрай окрасився рожевим, випускаючи на землю перші промені сонця.
Промінчики будили все, до чого торкалися.
Вони проникали крізь шибки, цілуючи маленькі дитячі щічки і крихітні ручки.
А ще даруючи тепло вазонам на підвіконні.
На одному такому підвіконні майоріли фіалки, які так любила крихітна дівчинка Улянка, що приходила в гості до бабусі.