Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Свого конверта Сорока навіть з пошти не забирала -- все рівно збиралась туди, щоб сумку залишити.
І почитати листа.
Конверт з крихітним потягом притягував.
Білобока підлетіла, розірвала його:
Запрошення
На Святковий бал-маскарад, що відбудеться у замку феї в ніч Повного Місяця.

Небо над лісом тільки починало світліти, коли Сорока летіла до пошти.
Ось вже й дерево поруч, але перед дуплом-поштою голуби залишили цілу сумку листів.
"Ого, скільки! Мабуть, щось цікаве намічається!"
Взяла поштарка сумку в дзьоба, і полетіла.
Горизонт порожевів, випускаючи на землю перші сонячні промінці, а вони...

Літо майже закінчилось.
Ведмежатко Рудик досить сильно виросло за цей час, ласуючи суничками, чорницями і соковитою малинкою.
Та з кожним днем ставало все прохолодніше, а ягідок – все менше. І руденький ласунчик дуже сумував за соковитими ласощами.

Над землею сонно рухалась велика сива хмара.
Вона вже кілька днів гуляла по небу, збираючи крихітні краплинки для рясного дощу.На півночі і на півдні, з заходу і сходу позбиралась вода.
І от нарешті хмара стала такою важкою, що навіть вітер її вже не міг поворушити.
--Зараз впаду! -- кричала найнижча краплинка, ледь-ледь тримаючись за хмару.
-- І я!
-- І я! -- почулось довкола.

У гірській долині, де серед густого лісу сховалось невеличке озерце, вже кілька днів було сухо і спекотно.
Білочки виглядали з дупла лише для того, щоб переконатися: небо залишається чистим.
Зайчики поховались у тіньок найгустіших ялинок, а їжаки -- в найглибші нори.
Хижаки в цей ліс не приходили.
Мабуть, щось їм заважало.