Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Десь не так далеко, як би хотілось людям, у країні Хворобії серед багатьох бактерій, вірусів, личинок і симптомів жили два друга.
Першого звали Апчхи. Його улюбленим місцем був ніс, що відразу після прибуття починав сопливити, чесатися. Апчхи намагався закласти носа якнайдужче. І, коли йому це вдавалось, весело танцював серед ночі. А людям здавалось, що вони храплять.

У одній з грядок, десь між кукурудзою і полуницею, глибокр-глибоко сиділи часнички.
Спочатку маленькі, потім почали підіймати свої листочки до сонечка.
Їх то било вітром, то мочило дощем, то гріло сонячними промінчиками, а вони собі росли й росли.
Вже й півліта минуло, часничини сили набралися, корінці глибше пустили, але листячко їх позасихало. Лише стебла з насінням ще зеленіли.

На небі якраз сідало сонце, а зіроньки одна за іншою відкривали віконця у своїх домівках.
Круглолиций місяць рушив від хатки до хатки перевіряючи, чи все гаразд.
А внизу на землі, серед тиші і тьохкання солов'я, шарудіння польових мишей, фиркання їжачків і ухкання сови чулось завивання і клацання зубами, дикий рев.

...
Світле, як місячне сяйво довге волосся спадало на руки і тяглося кінчиками аж до хвоста. На руках сяяли перли, а на голові -- маленькі мушлі тримались короною.
Русалонька весело засміялась, коли Промінчик сів їй на носа, і лагідно сказала товаришу:
--Давай, попливемо ген до коралового рифа.
І вони втрьох помчали, підіймаючи над водою безліч маленьких солоних краплин.

Землею вже ходила барвиста осінь, спочатку поливаючи землю рясними дощами, вбираючи дерева у різнокольорові свитини, а осінній городині багатий урожай.
Метелик, що жив неподалік від поля, насолоджувався в теплі осінні дні солодким нектаром садових і польових квітів, вдихав запахи диньок та гарбузів.