Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

З дзеркала дивились великі очі, маленький курносий ніс і дві косички розлетілись в різні боки.
"Ще б ластовиння на лице, і справжня Пеппі Довга Панчоха," -- сумно подумала Катруся, натягуючи на чоло теплу шапку.
Пора до школи.
Ех, уроки вивчені, вчителі хвалять, а от однокласники...
Оленку в окулярах і її, Катрусю, не люблять.

Через зачинене вікно лилось тепле світло.
З цього боку стояв Мороз і тихенько малював. Тоненькі берізки довкола дубка, кілька пишних ялиночок, стежка...
-- Поля, пора збирати олівці. Завтра будеш малювати.
-- Ням! -- сказала мала, взяла сестричку за руку і пішли вечеряти.
"Скрип-скрип"
Мороз перебрався до кухні. З відкритої кватирки пахло яблучками і ваніллю.

На засніженому подвір’ї кипіла робота.
Там два братика Ілля і Мишко ліпили сніговика.
На руках рукавички, шиї ховаються у теплих шарфиках, але Морозець пощипує за щічки і носики.
Куля більша, куля менша, снігові руки і ноги, стара татова шапка впала просто на чоло. Ніс-морквинка зайняв своє почесне місце серед обличчя, очі-вуглинки, опинившись з боків, наче відразу обдивилися все довкола.

В лісі, серед опалого листя і запашної хвої, під старим великим пнем жили зайчики.
Тут недавно з'явились маленькі зайченята. І в одної крихітки були дуже довгі вушка.
Вони їй страшенно не подобались -- заважали гратися і стрибати, постійно плутались під лапками.
Навіть братики і сестрички не хотіли з Довговушкою гратися. І часто над нею сміялися.

На великому каштані, серед безлічі великих і маленьких листочків, високо-високо, майже на самому вершечку росли два братики-каштани.
Ці зелені колючі близнюки з кожним днем набиралися сили і підростали. Сонечко лагідно пригрівало їм бочки.
Аж тут літо закінчилось. Листочки вкрились золотом. Під каштаном все частіше зупинялись хлопчики. Вони могли потрусити дерево чи кинути вгору гілляку.