Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Того року весна була пізньою.
Лише сонечко присвітить, жучки на розвідку підуть, як небо затягне сивими хмарами, а додолу падає білий лапатий сніг.
Так тривало вже місяць, поки тепло все таки перемогло, а польові мешканці вибігли з домівок.

--Ко-ко-ко! --чулося з всіх боків.
Але маленькому Яєчку навіть не хотілось відкривати оченята: у гніздечку було тепло і затишно.
І малюк охоче заснув.
Його розбудило щось дивне. Мами-курки не було поруч, а його схопило з трьох боків щось тепле, забрало з гніздечка і поклало між таких самих яєчок.
Всі вони погойдувались з боку в бік, коли їх несли.

Весняний вечір був таким холодним, що іграшки в майстерні тихенько, не заважаючи роботі умільця, сходились до купки.
На столі з великої чашки долинав приємний запах чаю, про який господар геть забув.
Він творив.

Земля мерзла.
Вже стільки днів підряд над нею висіли важкі сиві хмари, а дерева, кущі і пожовклу торішню траву колихав вітер.
Звірята ховалися в нірках від холоду, а пташки у гніздечках, чекаючи на заблукалу Весну.
Але одного ранку земля прокинулась від сніву.
З теплих країв повернулись птахи.
Соловейко сидів на голому кущі калини і співав.

Того року зима була затяжною.
Лісові звірята вже не знали, чи радіти відлизі, коли з гілок додолу падають краплинки, чи чекати наступних морозів вслід за хурделицею.
на галявині посеред лісу, поруч з крихітним Струмочком, що завзято пробивався з-під землі, а зимою навіть не замерзав, лісники зробили годівницю для косуль та оленів.
Іноді туди й лосі забігали підкріпитись.