У тому році до крижаної хатинки Дідуся Мороза надходило стільки листів, що пошту розбирали і всі лісові звірятка. Білочки і зайчики розносили листи до сов і сорок, бо ті вміли читати.
А робота в Сніговому містечку кипіла серйозна: всім діткам подарунки підготувати.
Тому в святкову Новорічну Ніч у срібні сани Дідуся сіла й його маленька помічниця -- Снігуронька.

Серед пилу та льоду, десь дуже-дуже далеко, між жовтих, червоних і білих зірок народилась Комета.
Цікавість відразу ж відправила її вперед, у велику подорож по Всесвіту.
Комета мала загнутий хвостик, що тягнувся за нею. Такий довгий-довгий, сяючий.
Вона навіть спершу дивилась не вперед, куди летить, а на свій хвіст.

Це було дуже-дуже давно.
Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви.
У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували.
Але за кілька днів байдикувати їм набридло.
Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити.
Літера П зустріла букву Л.
--П!
--Л!
Так само С і В спробували поговорити:
--С!
--В!

Велика гуска сиділа на яйцях.
У новому пташнику вона поки що була єдиною мешканкою. І незабаром тут з'являться її дітки.
Хоча дещо її дивувало: яйця були якісь різні. Одні жовті, інші білі, менші та більші.
Лагідне весняне сонечко гладило гусці білу спинку, навіваючи сон. Ще й вітерець з вербою за вікном наспівували колискову.
"Стук-стук!"-- почулося знизу.

На землю спустилась Осінь зі своїм головним помічником.
Барволист ніс у руках кольорову палітру, щодня і щогодини розмальовуючи землю. Трава з ним набула жовтуватого відтінку, а по зелених листочках художник розставляв коричнуваті цяточки або провожив пензликом з жовтою фарбою.