У одній з грядок, десь між кукурудзою і полуницею, глибокр-глибоко сиділи часнички.
Спочатку маленькі, потім почали підіймати свої листочки до сонечка.
Їх то било вітром, то мочило дощем, то гріло сонячними промінчиками, а вони собі росли й росли.
Вже й півліта минуло, часничини сили набралися, корінці глибше пустили, але листячко їх позасихало. Лише стебла з насінням ще зеленіли.

В зеленому парку, на головній алейці між дерев поруч з лавочкою встановили смітник.
Металева урна поки що сяяла чистотою на сонці.
Тьотя-прибиральниця застелила його сміттєвим пакетом, щоб легше було сміття діставати і рушила далі прибирати паркові алеї.
Спочатку до блискучого і нового прибіг собака -- понюхав, лизнув... і побіг вперед.

На небі якраз сідало сонце, а зіроньки одна за іншою відкривали віконця у своїх домівках.
Круглолиций місяць рушив від хатки до хатки перевіряючи, чи все гаразд.
А внизу на землі, серед тиші і тьохкання солов'я, шарудіння польових мишей, фиркання їжачків і ухкання сови чулось завивання і клацання зубами, дикий рев.

...
Світле, як місячне сяйво довге волосся спадало на руки і тяглося кінчиками аж до хвоста. На руках сяяли перли, а на голові -- маленькі мушлі тримались короною.
Русалонька весело засміялась, коли Промінчик сів їй на носа, і лагідно сказала товаришу:
--Давай, попливемо ген до коралового рифа.
І вони втрьох помчали, підіймаючи над водою безліч маленьких солоних краплин.

Сонечко заглянуло у віконце депо, погладивши промінчиком личко спавшого там паровозика.
Ще зовсім маленький, синенький з жовтими смужками паровозик солодко дрімав.
Поки промінець не полоскотав йому носика.
--Вже ранок, --зрадів малюк.
Він відразу ж помчав умиватися. На вулиці стільки всього цікавого, і його не можна пропустити!
Тепла водичка змивала залишки сну, а Моторний наспівував: