З дзеркала дивились великі очі, маленький курносий ніс і дві косички розлетілись в різні боки.
"Ще б ластовиння на лице, і справжня Пеппі Довга Панчоха," -- сумно подумала Катруся, натягуючи на чоло теплу шапку.
Пора до школи.
Ех, уроки вивчені, вчителі хвалять, а от однокласники...
Оленку в окулярах і її, Катрусю, не люблять.

На подвір'ї лісової школи сиділо ведмежа. Воно дивилось, як його друзі вовчик Сірий і лисичка Білолапка грають в класики.
Біля Бурого лежали блискучий гребінець і викрутка -- друзі боялись загубити. Та й свого дзвіночка малий витяг.
Уроки вже закінчились, можна було трохи погуляти.
За медком сходити...

Через зачинене вікно лилось тепле світло.
З цього боку стояв Мороз і тихенько малював. Тоненькі берізки довкола дубка, кілька пишних ялиночок, стежка...
-- Поля, пора збирати олівці. Завтра будеш малювати.
-- Ням! -- сказала мала, взяла сестричку за руку і пішли вечеряти.
"Скрип-скрип"
Мороз перебрався до кухні. З відкритої кватирки пахло яблучками і ваніллю.

На засніженому подвір’ї кипіла робота.
Там два братика Ілля і Мишко ліпили сніговика.
На руках рукавички, шиї ховаються у теплих шарфиках, але Морозець пощипує за щічки і носики.
Куля більша, куля менша, снігові руки і ноги, стара татова шапка впала просто на чоло. Ніс-морквинка зайняв своє почесне місце серед обличчя, очі-вуглинки, опинившись з боків, наче відразу обдивилися все довкола.

В лісі, серед опалого листя і запашної хвої, під старим великим пнем жили зайчики.
Тут недавно з'явились маленькі зайченята. І в одної крихітки були дуже довгі вушка.
Вони їй страшенно не подобались -- заважали гратися і стрибати, постійно плутались під лапками.
Навіть братики і сестрички не хотіли з Довговушкою гратися. І часто над нею сміялися.