Десь далеко-далеко, дуже давно, мала одна матуся двох синочків-близнюків. І обоє були непосидючі такі, що й хвилини на місці не проведуть.
Коли їх мама спати вкладала, казки і легенди розповідала. Один слухав з відкритим ротом, а інший все щось до маминих розповідей додавав.
Якось ввечері не втрималась ненька:
-- Все, більше не розповідаю. Дін краще за мене все знає.

Далеко чи близько, давно чи кілька днів назад сталась з однією крихіткою пригода.
Якось вранці, коли дівчатка Поля і Оля одягались хто до школи, хто в садок. Матуся підганяла: "Швидше, бо немає часу!" а молодша донечка подумала, а куди ж він дівається.
Вона поглянула вгору, вниз, вправо і вліво, при цьому забувши про натягнуті на одну ніжку колготи.
-- Знову спізнюємось!

Жила на світі Голова. Розумна і гарна.
І мала вона багато всяких ідей. Думала, що зробити, що змінити, куди податися, що подивитися.
Але, якщо подорожувати вона сама могла, дивилася на все, то зробити щось самій їй не вдавалось.
От якось сиділа Голова на березі гарної річки, великої і швидкої, і думала про міст, про небачені місця з того боку.

Жила була на світі красуня Весна. І мала вона трьох синів. Найстарший , Березень був добрим та лагідним.
Він дуже любив поспати . І цим користалась злюка Зима. Вона то озерце заморозить , то снігу притрусить .
Одного разу Березень прокинувся від того що він замерз. Обдивився довкола, і засмутився.

Якось, коли Ігорчик прокинувся, на нього чекав справжній сюрприз.
У вітальні стояв акваріум з корабликом всередині.
А між зелені рослин плавала сіра рибка.
Малюк підійшов ближче. Він притулився носиком до скла. Та це налякало рибку.
-- Рибка -- друг! -- сказав хлопчик.
Але вона сховалась за кораблик.
Тут до Ігорчика підійшла матуся.