У театрі сьогодні так тихо, що чути пісню вітру між дверима.
Але... Що це? Десь далеко хтось плаче.
Пустун-вітерець уривається за куліси і летить на ці звуки. Адже пісня з таким відлунням перестає веселити.
Гримерна пуста, костюмерна -- пуста.
Так це згори чути плач!
Вітер тихенько крадеться горищем.
Тут, між паперових хаток і дерев хтось гірко-гірко ридає.
Він спішить...

Звідки взялись ті двоє дівчаток, що звалилися з неба просто на голову, старий морський Вовк не знав.
Він враз опинився замкнутий у скрині, а його команда перейшла служити тим, хто пообіцяв скарби...
Колись і він був молодий і шукав на островах захопані скрині. Іноді карти приводили до печер.
Але з кожним разом така подорож вимагала більше часу, більше витрат...

Після шторму матроси дивились на маленьких капітанів з великою повагою.
І боцман того ж вечора попросив Маринку навчити його співати. Та погодилась, а взамін спитала, чи навчать їх з Оленкою користуватись шпагами.
На першому уроці боцману Твердій Руці було важко. Але його чув увесь корабель.

На великій лісовій галявині зібрались школярі.
Зайчики Вухастий і Косий прийшли сюди вперше.
Вони з острахом подивились на вчительку сову Розумницю.
Але задзвонив дзвінок і куцохвості новачки зайняли вільні місця за партами.
Вухастий сів біля білочки Прудкої, а Косий з їжачком Голочкою.
Ті жили не так далеко від них, тому після уроків з читання, лічби і маскування всі рушили в один бік.

-- Капітан, прошу змінити курс! Попереду шторм!
Маринка схопила підзорну трубу і глянула вперед. Чорна хмара вкривала собою небо. А де-не-де об воду били блискавки.
Тільки втекти не вдалось.
Вітрило звернули.
Та й дівчатам так кортіло подивитись на той шторм!!!
Їх обох прив'язали мотузками до щогли.
--Щоб не змило хвилею, -- пояснив штурман.