Землею вже ходила барвиста осінь, спочатку поливаючи землю рясними дощами, вбираючи дерева у різнокольорові свитини, а осінній городині багатий урожай.
Метелик, що жив неподалік від поля, насолоджувався в теплі осінні дні солодким нектаром садових і польових квітів, вдихав запахи диньок та гарбузів.

На задніх полицях магазину, куди покупці заглядали не дуже часто, жив Горщик.
Серед рожевих, блакитних, зелених братів тихенько чекав він свого часу.
І от одного разу до магазину прийшла мама з малюком.
Хлопчик геть не хотів сидіти на руках, намашаючись дістати з вітрини щось таке яскраве і невеличке.
--А можна нам горщик?
Продавщиця заметушилась, покахуючи і з кермом, і з пищалкою...

Жив у одному селі кіт. Рудий і гарний був молодим. Мишей добре ганяв, за що його сметаною пригощали і за вухами гладили.
Та час минав.
Кіт погладшав, мишей поменшало, а сметаною Рудого теж перестали балувати.
Аж тут у сусідів, куди він за мишкою погнався, біля псячої буди миска з кашою стояла. І ТАКИЙ звідти запах йшов.
Рудий і про мишу забув, і про сметану.

"Як весело в садочку," -- думала Сашуня, збираючись вранці з мамою.
Вчора вони всі малювали хустинки для лисички-сестрички, сьогодні гуртом співати і танцювати будуть.
Може, ту пісеньку про лисичку, що й матуся співає?
Весело перебираючи ніжками, вони попрямували з дому.

Чарівник Все Можна сидів перед своєю магічною кульою і уважно вдивлявся у дитячі личка.
--Мамо, а можна, я не буду лягати спати? -- з надією питалась мала Софійка. --Там по телевізору має новий мультик йти, а я його пропущу.
-- Сонечко, а звідки візьмуться сили для нових ігор?
І засмучена крихітка разом з мамою йшла до ліжечка.
Картинка змінилась.
--Андрійку, не можна торкатися лампочки!