Одного вечора, коли сонечко вже опустилось до горизонту, а Жовтяночка з Непосидою відпочивали по домівках, Бульбашка ніяк не міг заснути.
Квітка маку вже відцвіла і скинула свої пелюстки, тому дракончик переселився на листя лопуха. Один листочок був постіллю, інший -- справжньою парасолькою, що захищала і від сонця, і від дощу.

Ранок сіявся росою. На зеленій траві, білих ромашках, синіх волошках, жовтих кульбабках і червоних маках сяяли у сонячних промінцях росинки-краплинки.
Всі квіточки вже відкрились назустріч теплу, запрошуючи до сніданку бджіл, метеликів, жуків.
Сонно потягнувся під ромашкою равлик Непосида і відразу ж рушив кудись у пошуках їжі. А його хатинка виблискувала на сонці росинками.

У одній з грядок, десь між кукурудзою і полуницею, глибокр-глибоко сиділи часнички.
Спочатку маленькі, потім почали підіймати свої листочки до сонечка.
Їх то било вітром, то мочило дощем, то гріло сонячними промінчиками, а вони собі росли й росли.
Вже й півліта минуло, часничини сили набралися, корінці глибше пустили, але листячко їх позасихало. Лише стебла з насінням ще зеленіли.

В зеленому парку, на головній алейці між дерев поруч з лавочкою встановили смітник.
Металева урна поки що сяяла чистотою на сонці.
Тьотя-прибиральниця застелила його сміттєвим пакетом, щоб легше було сміття діставати і рушила далі прибирати паркові алеї.
Спочатку до блискучого і нового прибіг собака -- понюхав, лизнув... і побіг вперед.

На небі якраз сідало сонце, а зіроньки одна за іншою відкривали віконця у своїх домівках.
Круглолиций місяць рушив від хатки до хатки перевіряючи, чи все гаразд.
А внизу на землі, серед тиші і тьохкання солов'я, шарудіння польових мишей, фиркання їжачків і ухкання сови чулось завивання і клацання зубами, дикий рев.