Аніта знову встала з-за столу не поснідавши.
-- Доцю, не виростеш! -- попередив татко, який сьогодні лишився на господарстві разом з крихіткою.
-- Не хочу, -- і манюня склала ручки перед собою, ще й губки надула.
--А якщо животик розболиться?
Та дівчинка вже не слухала, вона спішила у дитячу, до іграшок.

Того року чомусь літо запізнилось.
Морські хвилі ще в середині червня лише обмивали пусті берегові пляжі, коли тисячі піщинок підіймаються водою, а тоді опускаються на дно морське, доки більша хвиля не забере їх, щоб повернути на берег.
А тоді раптом сонечко, що й так не поспіхало нагрівати землю, затулили великі, важкі сиві хмари, і почався дощ.

В одному великому-превеликому лісі серед ялинок і сосенок, берізок, грабів і лип жило багато різних звірят.
Зайчики-стрибайчики, що полюбляли гризти кору та корінці, їжачки-колючки, що на голочках яблучка і листочки носили, білочки, які любили горішки понад усе.
Але всі вони любили лісові грибочки.
Хоча знайти хороші було дуже важко. І зараз розкажу, чому.

Хом'ячок Щокатий прокинувся від сонячного промінчика, що намагався добратися прямо в очі.
Він виглянув з хатинки. День вже давно дарував всім тепло.
-- Треба зробити зарядку!
Пропищав гризун і побіг до свого колеса.
"Дивно, нікого вдома нема.!
Він звик, що до клітки відразу прибігав хтось з дітей.

Того ранку щось на солодкому острові поскрипувало.
Молочна річка тихо несла свої води, Мармеладні квіточки ще додивлялись солодкі нічні сни.
І тільки вітер спочатку пронісся з краю до краю, а тоді вже просто подмухував, сріскаючи чимось.
Нехотячи прокинулось шоколадне дерево, а з пряничкових будиночків викотились ізюминки.