Мишко був справжнім хлопчиком, для якого машинки, літачки, кораблики значили дуже багато.
Мама з татом говорили, що малюк буде інженером, бо міг розкласти і заново скласти кожну машинку.
Та одного разу малюк з батьками поїхав на дачу.
А взяти з собою улюблені іграшки забув.
Зате мав олівці і кілька альбомів.

Над кольоровим папером схилився малюк.
Крихітний темноволосий кучерявий хлопчик з шоколадними очима тримав у руках ножиці.
 Чік-чік, -- співали вони, бігаючи по аркушах.
Вниз час від часу падали кольорові клаптики.
Спочатку і хлопчик, і ножиці працювали акуратно, вирізаючи квадратики, трикутники, кружечки різних кольорів і розмірів, але потім обоє втомились і почали просто гратися.

Літо майже закінчилось.
Ведмежатко Рудик досить сильно виросло за цей час, ласуючи суничками, чорницями і соковитою малинкою.
Та з кожним днем ставало все прохолодніше, а ягідок – все менше. І руденький ласунчик дуже сумував за соковитими ласощами.

Над землею сонно рухалась велика сива хмара.
Вона вже кілька днів гуляла по небу, збираючи крихітні краплинки для рясного дощу.На півночі і на півдні, з заходу і сходу позбиралась вода.
І от нарешті хмара стала такою важкою, що навіть вітер її вже не міг поворушити.
--Зараз впаду! -- кричала найнижча краплинка, ледь-ледь тримаючись за хмару.
-- І я!
-- І я! -- почулось довкола.

У столі дівчинки-дошкільнятка жили справжні Ножиці.
Ні-ні, не такі вони були гості.
Але папір крихітка спокійно могла ними порізати.
А вона так любила це робити.
Та й Ножицям таке заняття подобалось.
І звичайний папір перетворювався в справжні шедеври.
Ножиці перетворювали його у чудовий хвойний ліс з грибочками, то стіл засипали квіти, чи починали довкола літати метелики.