Пройшло трохи часу, у скриньці залишилось зовсім мало ниток.
Геть закінчились тоненькі ниточки для вишивання. Зате на стіні у Ніночки висіли зайченя з морквинкою, їжачок з яблучками на спині і киця, схожа на Маркізку біля кошика з клубочами.
Та й для в'язання нитки зникли. Маленька модниця з них обзавелась кількома шапочами, гарною кофтинкою і платтячком.

Одного весняного дня, коли киця з маленькою господинею знову забавлялись клубочками ниток, матуся щось витягла з шухляди.
Зовсім невеличке. Його навіть спочатку поринуті в гру Ніночка і Маркізка не помітили.
Аж поки блакитна нитка не перетворилась у ніжне мереживо, на якому то тут, то там розцвіли білі тендітні квіточки.
-- Справжнє озеро! -- сказала крихітка.

У тій скриньці, де жили ниточки, з самого низу був пакуночок. Ні голочки, ні ниточки, ні наперсток сріблястий не знали, що там ховається.
Аж поки одного дня це пакунок не дістали крихітні рученята.
-- Ніночка, цікавій Варварі носа відірвали. Не засовуй ручки, бо можеш вколотися.
Дівчинка витягла руку. Разом з пакунком.
-- А що тут? -- спиталась вона у матусі.

Ніночка втомилась. І мама її вклала спатки.
Киці одній стало не так цікаво, тому вона залізла на підвіконня, щоб спостерігати за пташками, які час від часу пролітали вгорі, або сідали поворкотіти з того боку шибки.
А жінка сіла над скринькою.
У її руках так і лежали ниточки. Зовсім невеличкі клубочки з тоненькими нитками. Ті, що так хороше лягають хрестиком чи гладдю.

Була в однієї жінки скринька. Така чепурна: з мереживом та квітами зі стрічок, з намистинками та гудзичками на кришці і з боків.
Та всередині цієї скриньки довго лежали без роботи деякі речі.