Микитка любив водичку. Навіть дуже: восени бігати по калюжах і підіймати сотні бризг за собою. Влітку сидіти у озері і шукати на дні щось цікаве: камінець чи мушлю.
Та й у ванній половити рибку чи постріляти водним пістолетиком теж був гаразд.
Але було щось таке, чого хлопчик не любив: миття милом. Тому, коли приходив час митися, хлопчик ховав мило якнайдалі.

Того вечора, коли дві сестрички вже сиділи у ванній з водою, до них з полиці спустився пелікан.
За ним пірнула рибка.
А тоді й курча зі своїм корабликом -- половинкою яєчка опинилось у воді.
Дівчатка взяли рибку, по черзі набирали водичку в неї, і виливали на голову пелікану.
Пташка відкривала дзьоб, а там крутився червоненький м'ячик.

У мами Соні було дві маленькі донечки Надійка і Віка.
Найбільше дівчатка любили плескатися у ванній.
Тому татусь і матуся купували дівчаткам різні іграшки для ванної.
Одного разу бабуся принесла внучкам подарунок: фонтан-принцесу. А наступного дня татко після роботи подарував крихіткам кораблик з морською зірочкою, морським коником і рибкою.
Дівчатка ввечері влаштували собі довге купання.

Та купання у калюжі не пройшло для Рудого безслідно.
Цілу ніч миші слухали, як десь у будинку чхав кіт.
Білячку і Мишастику навіть трішечки соромно стало. Це ж частково через них Рудий у на вулиці скупався.
Наступного дня кожне "апчхи", почуте за стіною, змушувало голови коричневого і білого мишенят хилитися все нижче.
Першим схопився Білячок:

Якось вдень майстер прийшов якийсь стривожений.
Він сів за стіл і певний час просто сидів, вдивляючись вперед.
Потім дістав тканину, нитки, ножиці.
І пішла робота.
Згодом перед умільцем лежали голова, ручки, ніжки і животик зі спинкою майбутньої лялечки.
Тепер замість ножиць майстер взяв до рук голку з нитками.
На личку вишився ротик, пришились очка-гудзички, з'явився носик.