Та купання у калюжі не пройшло для Рудого безслідно.
Цілу ніч миші слухали, як десь у будинку чхав кіт.
Білячку і Мишастику навіть трішечки соромно стало. Це ж частково через них Рудий у на вулиці скупався.
Наступного дня кожне "апчхи", почуте за стіною, змушувало голови коричневого і білого мишенят хилитися все нижче.
Першим схопився Білячок:

Якось вдень майстер прийшов якийсь стривожений.
Він сів за стіл і певний час просто сидів, вдивляючись вперед.
Потім дістав тканину, нитки, ножиці.
І пішла робота.
Згодом перед умільцем лежали голова, ручки, ніжки і животик зі спинкою майбутньої лялечки.
Тепер замість ножиць майстер взяв до рук голку з нитками.
На личку вишився ротик, пришились очка-гудзички, з'явився носик.

На найбільшій сосні було дупло. Жили там білочки: мама, тато і дві маленькі білочки.
Старша донечка білочка була дуже жвава.
Мама і тато дуже переживали, щоб донечка не впала, бо вони жили біля найвищої гілки.
Тому ходили по їжу всі разом. Заодно дітям ліс показували.
Ось одного разу вся сім'я вийшла з дому, спустилась по стовбуру.

Іграшки у майстерні сумували.
На вулиці щодня тепер небо було похмурим, у вікна час від часу стукав дощик.
Та й майстер приходив пізно. Він щодня провідував свою маленьку онучку, тому ввечері займався роботою недовго.
Але одного дня він трохи прихворів. Поговорив з кимось по телефону охрипшим голосом, на ринок не пішов.
Він сів за стіл, взяв до рук дерев'яні дощечки,і...

Почало холодати.
На деревах пожовкло листя, а в коморі з'явилось багато банок з заготовками на зиму.
Тепер Рудий сидів головним чином у хаті, бо він не любив осінь з дощами.
Тому й мишам було непереливки. Ні на кухню за харчами збігати, ні по коморі пошастати.