За кілька днів іграшковий майстер знову сів до столу з великими планами.
Перед ним лежали великі й маленькі колечка, якась паличка з ямками і кулька.
У прозору кульку умілець вклав спеціальний механізм, який приводив її в рух, грала приємна музика, в такт з якою мерехтіли різнокольорові вогники.

Одного дня майстер приніс до майстерні багато шматків дерева.
І відразу ж сів до робочого столу. З часом довкола майстра з'явились кубики. Спочатку великі, потім менші, далі -- зовсім крихітні.
Умілець взяв фарби і почав їх розмальовувати: червоні, жовті, сині кубики ставали біля столу рядочками. А о зелені відразу ж перетворились у вежу.

Іграшковий майстер дуже сильно любив робити іграшки для купання.
Та цього разу він надумав зробити не качечки, жабки чи бегемотики, а кицю.
Вечір роботи -- і іграшка готова.
Маленькі вушка були білими-білими. Яскраві зелені оченята відразу привертали увагу. Рожевий носик прикривав ледь помітну крихітну дірочку, з якої мала виливатись водичка.

Одного вечора іграшковий майстер дуже довго сидів за робочим столом: то майстрував матрьошок, то пришивав хвостика ведмедику-пустуну (він вночі влаштував гонку на мотоциклі, зачепився за цвяшок і відірвав хвостика), то розмальовував кріселко-гойдалку для онучки.
А потім подивився на рештки дерева: два кружечка, кілька паличок...

Кілька місяців іграшкова майстерня і її власник жили звичним життям: ввечері майстер створював, розмальовував, шив іграшки, а вранці ходив на ринок продавати їх.
Але одного вечора іграшки почули щось дивне. Відразу як на порозі з'явився майстер, іграшки почули дитячий сміх.