Серед великої лісової галявини барвисті польові квіточки влаштували собі власну країну.
Ромашки і волошки підступили близько-близько до кущика шипшини, що ріс поруч.
Саме тому, що кущик був найвищий, а гілочки його були вкриті колючками, маленькі квіточки обрали Шипшину своєї королевою.
Тільки забули маленькі про те, що кущик ховатиме від них сонечко.

Далеко-далеко на Півночі, де бувають довгі полярні ночі і на небі палають вогники, де серед води плавають велетенські крижини, живуть білі ведмеді.
Одне таке ведмежатко вчилось плавати. Тільки вода там така холодна, що малюк кілька днів мочив лише лапку.
Та якось ведмежатко набралось хоробрості, міцно-міцно заплющило очі і пірнуло.

У далекій Австралії, де тепле літнє сонечко світить тоді, коли у нас йде білий пухнастий сніг, живуть цікаві звірята, які вміють високо-високо стрибати.
Але був серед них малюк-кенгурятко, який взагалі ніколи не стрибав.
Просто одного разу маленький випав з маминої кишені. Його ледь-ледь встигли впіймати.

Одного сонячного дня в аеропорту з'явився новий літачок.
Він був зовсім невеличким.
А ще сильно боявся літати, бо ще ніколи цього не робив.
Літачку здавалось, що небо дуже високе, сонечко його спече, а вітер підхопить і віднесе ну дуже далеко від дому.
Та найбільше літачок боявся грози. Грім і блискавку він побачив, як вперше розплющив очі.

У одному автопарку серед великого міста жив гарненький жовтенький автобус.
Він був дуже старанний: прокидався разом з сонцем, і до самого заходу розвозив пасажирів.
Тому й друзів у автопарку у жовтенького автобуса не було, бо коли він прокидався, усі ще спали, а ввечері він був надто втомлений, щоб з кимось розмовляти.
Але одного разу біля зупинки жовтенький автобус почув: