Одного вечора іграшковий майстер дуже довго сидів за робочим столом: то майстрував матрьошок, то пришивав хвостика ведмедику-пустуну (він вночі влаштував гонку на мотоциклі, зачепився за цвяшок і відірвав хвостика), то розмальовував кріселко-гойдалку для онучки.
А потім подивився на рештки дерева: два кружечка, кілька паличок...

Кілька місяців іграшкова майстерня і її власник жили звичним життям: ввечері майстер створював, розмальовував, шив іграшки, а вранці ходив на ринок продавати їх.
Але одного вечора іграшки почули щось дивне. Відразу як на порозі з'явився майстер, іграшки почули дитячий сміх.

Якось вдень, коли іграшковий майстер шукав у своєму робочому столі оченята для м’якенького тигренятка, його руки відшукали ще кілька дзвоників,що мелодійно привітались з умільцем:
 Дзень-дзелень!!!
Іграшковий майстер знову опустив руку в шухляду,і за пальцями звідти викотились різнобарвні намистинки.

Одного ранку в іграшковій майстерні почалася метушня.
Майстер замість того, щоб зібрати іграшки і віднести їх на базар, хутко одягнувся і вийшов за двері.
Спочатку іграшки трішки спантеличились.
Потім зраділи, адже можна погратися. Ляльки відразу влаштували собі танці, а машинки з солдатиками вишикувались, як на параді, звірята почали в цирк гратися.
Але умілець до вечора не повернувся.

"Після зими звірята якісь сонні ходять" -- думав Боровичок, походжаючи одного ранку по лісі.
"І як їх підбадьорити?" -- міркував охоронець лісу.
-- Спина болить, -- скаржився йому в той же день ведмедик.
-- Лапки кволі якісь, -- говорили їжачки.
-- Пора робити зарядку. Почнемо завтра зранку, -- сказав охоронець лісу.
Вже до обіду сороки-поштарі розносили новину звірятам: