У гірській долині, де серед густого лісу сховалось невеличке озерце, вже кілька днів було сухо і спекотно.
Білочки виглядали з дупла лише для того, щоб переконатися: небо залишається чистим.
Зайчики поховались у тіньок найгустіших ялинок, а їжаки -- в найглибші нори.
Хижаки в цей ліс не приходили.
Мабуть, щось їм заважало.

Жив був собі Малюк.
Він бігав і стрибав, ні хвильки не сидів на місці.
Його допитливі оченята заглядали під кожну травичку, щоб побачити великого вусатого жука, намагалися серед синього неба помітити повітряну кульку, яку кілька хвилин назад випустила з рук неуважна дівчинка, що йшла поряд.

Серед хлопчачих іграшок машинки і літачки, потяги і трактори займають чи не найголовніше місце.
Але маленький Ігорчик -- молодший братик Максимка більше любив звірят. Слоники і ведмежатка, зайчики і їжачок, жираф, бегемот й ягуар витіснили з кімнати пожежну машину, вантажівку і автобус. Літачки й вертольоти осіли на полицях з книгами.

У одній з маминих скриньок, де вона тримала нитки, спиці, голки, гачки і тканину у кишеньці ховалися ножиці.
Зовсім невеличкі, але дуже гострі. Господиня дуже їх любила, бо вони виконували всі її бажання, акуратно все різали.
Але одного дня сталась прикрість: вони впали і зігнулися.

Серед затишного гаю, на кущі калини, поміж гілочок у гніздечку жив соловейко зі своєю сім'єю.
І такий у нього був гарний голос, що цілий ліс слухав: звірята і комахи завмирали, навіть вітер припиняв листя ворушити.
Ріс у тому гніздечку маленький соловейко. Що ноту візьме, хочеться вуха затуляти.
Сильно малюк через це переживав.
А мама з татом сміються:
-- Тренуйся, рости,і все буде добре.